Р.М. ОРЖЕНЦЬКИЙ – АВТОР ПРОЕКТУ ТА КЕРІВНИК НАУКОВОГО ВІДДІЛУ СТАТИСТИЧНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ПРИ ЦЕНТРАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИКИ (1918 р.)

Професор, член колегії Центрального Статистичного Управління (далі - ЦСУ), академік ВУАН Р.М. Орженцький (1863-1923) був людиною із широким колом інтересів (збірники з економічної тематики [1, 2], математична статистика і її застосування [3], методологічні роботи [4] тощо). Предметом дослідження Р.М. Орженцького були статистичні прийоми та методи дослідження суспільних явищ. Проте, комплексний аналіз науково-організаційної діяльності Р.М. Орженцького до тепер не був проведений.

З 1918-1920 рр. Р.М. Орженцький працював в ЦСУ, де обіймав посаду члена колегії, а також був завідуючим відділом статистичної методології [5].

За відсутності кваліфікованих спеціалістів розвиток статистики унеможливлюється. Пропозиції Р.М. Орженцького щодо підвищення статистичного потенціалу не залишилися без уваги, тому організація Наукового Відділу Статистичної методології при Центральному Управління Державною Статистикою (далі - Відділ) [6] була своєчасною. Мета створення Відділу полягала в наданні кадрам необхідних теоретичних знань та практичних умінь, ознайомленні слухачів з найостаннішими методами статистичної практики тощо.

Прагнучи організувати статистичну систему країни, Р.М. Орженцький запропонував відкрити методологічний кабінет. Створення такого Відділу сприяло б розвитку статистичної методології, практичним випробуванням нових методологічних прийомів, математичної статистики, їх розповсюдженню та популяризації.

На початку ХІХ ст. статистична методологія стала застосовувати нові зведені величини і прийоми обчислень для того, щоб охарактеризувати статистичні сукупності. Деякі з прийомів не пройшли випробувань на точність, була нез'ясована їх практична доцільність. Як з'ясувалося, знання щодо нових прийомів дослідження не завжди відомі практикам. Таке непрофесійне відношення кадрів до своєї роботи відбувається, по-перше, через недостатні теоретичні розробки нових методів, і по-друге, – недостатню обізнаність практиків, що веде до догматичного характеру застосування на практиці таких прийомів.

Застосування нових методів на практиці поступово повинно з'ясувати істинне значення і практичну цінність таких нових методів, підтвердженням цих слів є сама історії російської статистики. Аналіз наукової літератури [7] підтверджує, що російська статистика завжди була актуальна в теоретичних питаннях, було так, що на практиці результати значно перевищували очікувані досягнення в сфері статистичної методології. За таких обставин, на думку Р.М. Орженцького, було б доцільно і корисно надати можливість спеціалістам, схильним до теоретичної частини науки, зосереджуватися більше на так звану науковість, зокрема на методологічну сторону роботи. Так робота посприяла б вдосконаленню нових статистичних прийомів, перевірці їх на практиці, наблизити до практичних потреб повсякденної статистичної роботи, і по можливості спростити та популяризувати їх. Така ціль може бути досягнута за рахунок особливого наукового відділу при Центральному Статистичному Управління.

Р.М. Орженцький зумів переконати в необхідності заснування Відділу, і вже на Всеросійському статистичному з’їзді (далі - З’їзд), що відбувся у Москві 8-16 червня 1918 р. [6, с.160], було прийнято рішення про його запровадження. Керівництво таким Відділом було покладено на Р.М. Орженцького. Хоча, згідно докладу Р.М.Орженцького на З’їзді, було запропоновано зосередити керівництво в руках 2-3 спеціалістів, що поєднували б теоретичні знання наукової методології з практичними роботами в статистиці.

Працівники Відділу виконували як теоретичну, так і практичну роботу. Керівник Відділу з асистентами займалися науковими дослідженнями за загальним планом, розподіляючи між собою обов'язки по роботі, або кожен виконував своє самостійне дослідження. Результати таких досліджень об’єднувалися загальним результатом усієї установи і тісним науковим спілкуванням.

До того як задум Р.М. Орженцького по створенню Відділу був втілений в життя, він вважав, що Відділ має налічувати як постійних, так і тимчасових працівників. Під тимчасовими працівниками він мав на увазі статистів-практиків, котрі будуть займати посади завідуючих статистичними відділами і бюро на місцях, або статисти-початківці, за умови бездоганної підготовки, для того, щоб отримати досвід в застосуванні прийомів статистичної роботи. Звичайно, що для молодих спеціалістів такий досвід міг би стати дуже цінним, адже безперешкодні консультації з професіоналами, постійні практичні навички, доступні посібники, загальна атмосфера спокійної наукової роботи, все це сприяло плідній праці.

Р.М. Орженцький також особисто клопотав про спеціальну наукову бібліотеку для Відділу. Методологічний відділ тісно співпрацював з працями Державної статистики, запозичував матеріал для своїх досліджень. Останнє є найбільш важливим фактом, адже розуміння цінності методологічних прийомів забезпечується лише за умови матеріального знайомства з предметом дослідження. Для того, щоб зробити значення методологічних прийомів зрозумілим для практиків, необхідно показувати їхнє застосування на тому матеріалі, з яким практики працювали раніше. Р.М. Орженцький вважав, що: ‹‹… такого рода тесная связь научного отдела с учреждением и работами Государственной Статистики обеспечивала бы соответствие теоретической работы с практическими запросами и заданиями жизни, не лишая в то же время ее чисто научного характера›› [6, с. 80].

Згідно положень, встановлених Р.М. Орженцьким, Відділ повинен був виконувати такі основні функції:

1. Надавати консультаційні послуги всім статистичним установам з питань застосування тих чи інших методів та прийомів практичної роботи. Працівники Відділу, виконуючи наукову роботу, повинні були накопичувати методологічний досвід для подальшого застосування до матеріалів та завдань в практичній статистичній роботі.

2. В залежності від появи нових потреб, Відділ повинен був займатися розробкою та дослідженнями нових методологічних прийомів.

3. Відділ повинен був виконувати окремі (наукові) дослідження, що потребували спеціальних методологічних знань (наприклад, за завданнями Державної Статистики). Відділ повинен був займатися організацією масових обчислювальних робіт, що використовували спеціальні знання та навики.

4. Відділ повинен був надавати можливість статистам-практикам набувати потрібний їм досвід в статистичних дослідах за найбільш сприятливих умов.

5. Відділ повинен проводити навчання молодих статистів-практиків з прийомами наукової роботи та досвідом їх застосування.

6. Спеціальною задачею Наукового Відділу був пошук раціональних прийомів технічного виконання і організації статистичних операцій шляхом систематичних масових спостережень, з подальшим ставленням експериментів з метою випробування способів, розпорядку, що сприяли підвищенню продуктивності праці за найменшого використання людського фактору.

Пропозиції щодо майбутніх витрат на утримання Відділу були наперед сплановані Р.М. Орженцьким. Керівників, він мав намір заохочувати шляхом великих коштів для уникнення конкуренції з іншими установами (навчальні заклади, наукові установи тощо). Утримання тимчасових працівників складало 6 000 р. в рік. Щодо тимчасових працівників, потрібно зауважити, що вони приймались на роботу на строк від 3-6 місяців до 1-2 років, при цьому зберігалася зарплата за останнім місцем роботи, додаткові кошти потрібні були для проживання в столиці. Виплати всім працівникам повинні були нараховані у відповідності до ставки по останньому місцю роботи. Р.М. Орженцький запропонував такий розрахунок працівників Відділу:

Всього: 160 000 р. [6, с. 81]

В 1918 р. Відділ був створений і очолював його Р.М. Орженцький (до 1919 р.) [5]. Це був справжній період становлення державних статистичних служб.

На прикладі створення Відділу, можна стверджувати про організаторську якість Р.М. Орженцького. Аналіз діяльності Відділу підтверджує своєчасність його створення. Відділ посприяв розвитку відносин в сфері статистики, накопиченню методологічного досвіду в статистичній роботі, розробці нових методологічних прийомів, виконанню поставлених наукових завдань від вищестоящих органів державної влади, отриманню досвіду статистами-практиками, пошуку раціональних прийомів технічного виконання і організації статистичних операцій шляхом масових спостережень тощо.

Література:

1. Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности / Орженцкий Р. - Одесса: ‹‹Экон.›› тип., 1903. - 386 c.

2. Орженцкий Р. Пособие к элементарному изучению политэкономии / Р. Орженцкий. – О, 1900. – 76 с

3. Орженцкий Р.М. Учебник математической статистики / Р.М. Орженцкий. – СПб., 1914. – 165

4. Орженцкий Р.М. Некоторые приемы статистического метода / Р.М. Орженцкий. – Ярославль: Тип. Губ. правл., 1914. – 165 с.

5. Корнев В.П. Видные деятели отечественной статистики. 1686 – 1990 : Биографический словарь / В.П. Корнев; под. ред. А.Г. Волкова. – М. : Финансы и статистика, 1993. – С. 107 – 108.

6. Орженцкий Р. К вопросу об организации научного отдела статистической методологи при ЦСУ / Р. Орженцкий // Вестник статистики. 1919. № 1 С. 78 – 81.

7. Каблуков Н.А. Статистика (Теория и методы статистики. Основные моменты в истории ее развития. Краткий очерк статистики народонаселения) / Н.А. Каблуков [проф. Московского университета]. – М., 1918. – С. 236 – 238.

8. Энциклопедия статистических терминов. В 8 т. Т 8. Выдающиеся отечественные и зарубежные ученые в области статистики / Федеральная служба государственной статистики. – М., 2011. – Режим доступу: www.gks.ru/free_doc/new_site/rosstat/stbook11/tom8.pdf

9. История преподавания и развития статистики в Петербургском – Ленинградском университете (1819-1971) / Под ред. И.В. Силовской и И.П. Суслова. – Л., 1972. – С. 54 – 58.

Науковий керівник:

кандидат фізико-математичних наук,

старший науковий співробітник, доктор габілітації,

Вергунова Ірина Миколаївна